А ведь был бесплатен хлеб в столовых
Инок59
Нет конешно с Сирией понятно,
Геополитический пасьянс.
Но прощаем всем долги не внятно,
Тають наши деньги безвозвратно,
Вьетнам,Куба, Мали, Гондурас...
Скока лет работали без лени,
Отчего ж какой-то иди...т.
Денежки прошедших поколений,
Просир...т так самозабвенно,
Прямо скажем оторопь берёт.
Мы ж живём всё лучше (на бумаге),
Говорять *особенная* стать.
От заботы *власти* работяги,
Словно стая волчья по оврагам,
Хрен без соли будут доедать.
Русская глубинка тихо вянет,
Давить ЖКХ, гнобит ворьё.
Олигархи с монопольей правють,
Скоро без порток народ оставють,
Процветают взятки, кумовьё.
А ведь был бесплатен хлеб в столовых,
Выдавал путёвки профсоюз.
И *к вершинам продвигаясь новым*,
Верили, что лучше заживём мы,
Лишь слегка подправив эту жизнь.
* * *
Либерасты всё ругают Сталина,
Обвиняют кто во что горазд.
Да конечно перегибы знали мы,
Но в сравненье с этой вакханалией,
Верили Россию не продаст...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
