Я стріла Каїна і Авеля – вві сні.
Вони ще грали в киці-баби на осонні,
Лементували, пізнавали смак борні.
Під перегуд росло каміння – на жертовник.
Ботей пухких овець тік за хитку лозу,
Чорнильних кипарисів ряд, гігантські мушлі.
Скидалася гірська місцевість на Гурзуф.
А я – вагітна – йшла по виноград і груші...
Сховати б Авеля в мережаний рукав
І понести у благодать повз ранні смокви!
Сумирний менший брат за валуном зібгавсь,
А Каїн лоба морщив, поспішав на лови.
І підняла я очі до важких небес.
І не побачила рокованого вбивства…
Невже у тому сновигань єдиний сенс,
Щоб від безсилля сотворяти плач-молитву?
Я знала Каїна: минав піском… убрід…
Він лунко хихотів, не прагнув слави, оргій.
У рань гойднувся в лоні довгожданий плід –
Від рос липневих, під густий чаїний стогін.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Сон - Юлия Пескова Это стихотворение - это эпизод из моей жизни. И я хочу посоветовать и Вам: обратите внимание, Господь всегда рядом с нами! Даже когда нам кажется, что Он оставил нас, то это не так, Он просто допускает иногда в нашей жизни некоторые объстоятельства, которые мы должны пережить. А когда мы слабеем на столько, что уже не справляемся с этим объстоятельством, то Господь, протягивает к нам Свою милующую руку и помогает в трудностях.
